Характеристика грибів (Характеристика шапкових грибів)

Гриби - велика і дуже поширена в природі група організмів, що налічує близько 70 тисяч видів. Вони відіграють значну роль у житті природи й людини. Певна частина грибів використовується людиною як продукт харчування, для виготовлення ліків тощо. Велика кількість видів грибів спричиняє значну шкоду сільському господарству, будучи збудниками небезпечних хвороби польових культур, плодових, ягідних і лісових рослин, а також тварин та людини.

Переважна більшість грибів належить до класу базидіоміцетів, незначна частина — до класу сумчастих (аскових).

У базидіоміцетних грибів спори утворюються на базидії. Базидії з базидіоспорами утворюються на нижньому боці шапки плодового тіла, в спороносному (гіменіальному) шарі гіменофора. Гіменофор — орган спороношення, який має форму пластинок або трубочок, що й зумовлює розподіл базидіоміцетів на пластинчасті та трубчасті (пористі). У сумчастих (аскових) грибів спори утворюються всередині спеціальних клітин—в асках. Аски з аскоспорами утворюються в гіменіальному шарі, який у деяких видів грибів міститься на поверхні, у більшості видів — всередині плодового тіла.

Шапкові гриби — переважно сапрофіти. Серед них є й паразити, наприклад, усім відомий опеньок осінній справжній та деякі інші. Значна кількість шапкових грибів мікоризні. їм властива особлива форма співжиття — мікоризний симбіоз з вищими рослинами, в результаті якого вони нормально розвиваються і плодоносять. У процесі живлення обидва симбіонти — гриб і вища рослина —використовують з вигодою для себе це співжиття.

Характеризується воно тим, що гриб, оселяючись на живому корінні (на кінцевих відгалуженнях) деревної рослини, утворює ектотрофну мікоризу (Ектотрофна мікориза характеризується тиш,  що грибниця обплітає кінцеві кореневі відгалуження і утворює на них так звані мікоризні чохли), в результаті чого у більшій або меншій мірі дістає необхідні йому поживні речовини, але при цьому не тільки не завдає шкоди рослині-живителю, а навпаки, зумовлює її нормальний розвиток і ріст, допомагає засвоювати потрібні рослині речовини, які містяться в ґрунті.

Серед шапкових грибів дуже багато мікоризних. Відомі види мікоризних грибів, що живуть у симбіозі лише з одним певним видом деревної рослини. Відомі такі, у яких мікоризний зв’язок існує з кількома, іноді з багатьма видами деревних рослин.

Те, що звичайно називають шапковим грибом, є лише плодоношенням грибного організму. Вегетативна частина грибного організму — грибниця — у більшості видів грибів цієї групи знаходиться в ґрунті, у багатьох видів плодоношення утворюються на стовбурах або на пеньках.

Грибниця (міцелій) шапкових грибів складається з тонких ніжних нитчастих, розгалужених, багатоклітинних утворень, які називають гіфами. Гіфи нагромаджуються здебільшого в ґрунті у вигляді більш або менш нещільного плетива. Грибниця деяких шапкових грибів розвивається й живе в деревині – стовбурах, гілках живих та мертвих деревних рослин, у пеньках тощо.

Плодоношення шапкових грибів утворюється лише за певних сприятливих для їх розвитку умов, з яких основними є відповідна волога, температура ґрунту та повітря. Період плодоношення шапкових грибів характеризується утворенням плодових тіл, що виступають над поверхнею ґрунту.

Якщо грибниця міститься у мертвій або живій деревині, то плодові тіла утворюються на стовбурах, гілках чи пеньках.

Плодові тіла шапкових грибів дуже різноманітні за формою, розміром і забарвленням. Вони складаються з шапки та ніжки. Шапка пластинчастих і трубчастих (пористих) грибів буває напівсферичною, конусо-, дзвонико- або подушкоподібною, опукло-, плоско- або увігнуто-розпростертою, лійкоподібною . Розміри шапки у грибів дуже різноманітні. У одних видів діаметр її становить 0,5—1, у більшості 3—5—10 см, у деяких досягає 15—20 (40) см. Поверхня шапки буває суха, волога, клейка, слизька; гола, повстиста, луската, стовбурчасто-луската, пластівчаста, шипаста.

Шкірка шапки у багатьох видів грибів легко знімається.

Колір шапки у грибів дуже різноманітний, причому у багатьох видів він несталий — у вологу і в суху погоду різний. Край шапки буває плоский, опущений, підгорнутий, закручений тощо; гладенький, волокнистий, волосистий, пластівчастий.

Ніжка у переважної більшості шапкових грибів центральна, у деяких видів бічна. Зрідка ніжка відсутня, а шапка прикріплюється до субстрату боком. За формою ніжка буває циліндрична, іноді дуже тонка, капіляроподібна, інколи звужена доверху або донизу, іноді біля основи розширена, часом з коренеподібним підземним виростом ; суха, клейка, гола, гладенька, штрихувата, луската, волокниста, пластівчаста; з кільцем, з кільцем та піхвою біля основи, тільки з піхвою, або без кільця, без піхви.

Від основи ніжки у багатьох видів шапкових грибів відходять більш-менш щільні, розгалужені міцеліальні тяжі з ущільненим периферичним шаром. У деяких видів, наприклад у опенька осіннього справжнього, міцеліальні тяжі забарвлені (чорні), блискучі, довгі й дуже міцні. Називаються вони ризоморфами. Ризоморфи поширюються в ґрунті та під корою уражених опеньком дерев. Вони стійкі проти несприятливих умов і відіграють певну роль у розмноженні гриба, оскільки з ізольованої частини ризоморфа розвивається міцелій.

М’якуш буває м’який, нещільний або щільний, коркуватий; різного кольору. Колір м’якуша при розрізуванні на повітрі може лишатися незмінним або змінюватись. У шапці м’якуш завжди ніжніший, ніж у ніжці. У багатьох шапкових грибів периферичний шар тканини у ніжці ущільнений, коркуватий. На смак м’якуш буває солодкуватий, гіркий, гостро-пекучий, пекучо-їдкий. М’якуш має приємний (грибний) запах, іноді запах часнику, редьки, оселедця, гнилої деревини, зрідка він відворотний; у деяких видів м’якуш не має запаху.

У тканинах шапки та ніжки деяких шапкових грибів є судиноподібні гіфи з латексом (молочним соком) — це молочаї або хрящі-молочники, та без нього — сироїжки.

З нижнього боку шапки пластинчастих і трубчастих (пористих) грибів розміщується гіменофор — спороносна частина, на якій утворюються базидії із спорами. Гіменофор може бути складчастий (Складчастий гіменофор лише у лисички (Cantharellus cibarius), яка є представником порядку Cantharellus), пластинчастий, трубчастий (пористий). Основним елементом його є гіменіальний шар, який складається з базидій із спорами.

Базидії — булавоподібні або циліндрично-овальні, безбарвні, одноклітинні утворення, на верхівці кожна з чотирма спорами, прикріпленими до стеригм. Крім базидій, у гіменіальном шарі представників деяких родів розвиваються стерильні утворення, так звані цистиди.

Будова внутрішніх тканин гіменофора (пластинок, трубочок) у представників різних родів шапкових базидіоміцетних грибів різноманітна за характером розміщення та розгалуження в ньому гіфів.

Колір спор (важлива діагностична ознака) у видів різних родів буває безбарвний, рожевий, іржаво- або вохряно-коричневий, пурпурово- і або фіолетово-бурий, чорний. Спори — з ростковою порою або без неї, за формою кулясті, еліпсоподібні, овальні, циліндрично-кутасто-овальні, і кутасто-кулясті; гладенькі, пунктировані, бородавчасті, шипасті, ребристі або з гребінчастою орнаментацією.

Розмір спор можна встановити лише за допомогою мікроскопа, оскільки вони дуже дрібні. Довжина та ширина їх дорівнює певній кількості і мікронів (один мікрон дорівнює 1/1000 мм).

Пластинки у пластинчастих шапкових грибів бувають тонкі, гнучкі або товсті; білі або забарвлені; однобарвні або з світлим чи темним, рівним, зрідка зазубреним краєм. Розміщення пластинок щодо ніжки різноманітне. Пластинки можуть бути вільні, тобто не доходять до ніжки, прирослі до неї, прирослі зубчиком, широко прирослі (ніби основою трикутника) і такі, що більш або менш переходять на ніжку.

Гриби розмножуються спорами. Проростаючи, спора дає початок гіфі, яка розростається й утворює грибницю.

У представників багатьох родів плодові тіла з початку розвитку до стиглості вкриті суцільним міцеліальним покривом, що називається загальним покривалом. Воно може бути більш або менш щільним, плівчастим або тоненьким павутинистим. Павутинисте загальне покривало гриба називається кортиною.

З розвитком і збільшенням плодового тіла загальне покривало розривається, рештки його можуть лишатися на ніжці у вигляді кільця та біля основи ніжки у вигляді піхви, а на шапці — у вигляді лусок, бородавок чи пластівців. У грибів, яким властива кортина, залишки її спостерігаються на ніжці стиглого плодового тіла у вигляді більш або менш виразного волокнистого пояска.

У плодових тіл багатьох видів грибів утворюється міцеліальна тканина, яка покриває тільки гіменофор (пластинки або трубочки). Це так зване часткове покривало, яке з’єднує край шапки гриба з верхньою частиною ніжки. У достиглого плодового тіла часткове покривало розривається, а рештки його звичайно залишаються на ніжці у вигляді кільця. На краю шапки рештки покривала мають вигляд більш або менш виразних торочкуватих пластівців.

У представників деяких родів розвиваються обидва покривала — загальне і часткове. При достиганні плодових тіл покривала розриваються і на ніжці лишаються рештки їх у вигляді подвійного кільця. При достиганні деяких плодових тіл загальне покривало зникає зовсім, а часткове утворює кільце.

У видів деяких груп базидіоміцетних наземних грибів з гастероміцетів: порхавок, дощовиків—плодові тіла кулясті, оберненогрушоподібні, короткобульбоподібні; білі. Гіменіальний шар — базидії зі спорами — утворюється у них всередині плодового тіла.

У деяких сумчастих (аскових) шапкових їстівних та отруйних грибів, наприклад зморшків та строчків, шапка буває неправильно куляста, овальна, конусо-яйцеподібна, а зовні складчасто-звивиста, ребристо-ніздрювата, суха або волога, з вільним або прирослим до ніжки краєм. Ніжка здебільшого циліндрична, з порожнинами, зрідка щільна, біла або трохи забарвлена.

Гіменіальний шар у цих шапкових сумчастих (аскових) грибів утворюється на всій поверхні шапки, він складається з одноклітинних утворень, так званих асок, в кожній з яких 8 (іноді 4) спор; між асками у багатьох видів розвиваються стерильні утвори — парафізи. Аски циліндрично-овальні. Спори безбарвні, еліпсоподібні, гладенькі.

У деяких підземних аскових їстівних грибів, наприклад трюфелів, плодові тіла кутасто-кулясті, бульбоподібні, гіменіальний шар— аски зі спорами — утворюється всередині плодового тіла.