Отруєння що викликаються грибами

Різні види отруйних грибів з’являються з ранньої весни і до пізньої осені, у зв’язку з чим і отру­єння трапляються протягом усього вегетаційного періоду. Статистика враховує лише випадки отру­єнь, що зумовлюють тяжкі захворювання або за­кінчуються смертю. Численні ж випадки отруєнь, у результаті яких виникає розлад шлунково-киш­кової діяльності або інші симптоми захворюван­ня, здебільшого лишаються незареєстрованими.

Треба зазначити, що і сам потерпілий через свою необізнаність щодо отруйних грибів не завжди пов’язує з ними виникле нездужання і часто вбачає в ньому іншу причину. Так, розлад шлунково-кишкової діяльності в результаті спо­живання погано висушеного білого гриба звичайно з ним не пов’язують.

Отруйні гриби залежно від складу й кількості отруйних речовин здебільшого спричиняють не дуже тяжкі, нетривалі захворювання, з яких най­частіше є розлад шлунково-кишкової діяльності, що в основному закінчується одужанням. Проте вони можуть зумовлювати й тяжкі, смертельні отруєння. Слід зазначити, що результат отруєння грибами залежить також від віку й стану здо­ров’я людини, кількості спожитих грибів та споживання їх натщесерце або після іншої їжі.

Відповідне лікування при отруєнні грибами можливе лише при безпомилковому визначенні виду отруйного гриба, спожитого потерпілим.

Навесні одним з перших отруйних грибів з’яв­ляється строчок звичайний (Cyromitra esculenta). Цей дуже небезпечний гриб розвивається в кінці квітня — у травні, в деякі роки у досить великій кількості в хвойних та мішаних лісах, на узліссі, вздовж доріг.

Деякі збирачі грибів знають строчок звичай­ний як умовно їстівний гриб. Проте мало кому відомо, що з ним пов’язуються випадки небез­печних отруєнь, які іноді закінчуються смертю.

Історія строчка як їстівного гриба така. Про­тягом тривалого часу він був одним з улюблених їстівних грибів у різних європейських країнах, і на міських ринках його вважали досить цінним грибом. У деяких літературних джерелах ще й тепер строчок звичайний наводиться як умовно їстівний гриб, який можна споживати після від­варювання (без відвару). Проте за новішими лі­тературними даними, строчок звичайний, навіть відварений і після того промитий, може спричи­нити тяжке, а іноді й смертельне отруєння, у зв'язку з чим в багатьох країнах продаж його на міських ринках заборонений.

Ще недавно вважали, що строчок звичайний, як і зморшки, містить тільки гемолітичний ток­син — гельвелову кислоту, яка при відварюванні гриба руйнується, частково переходить у відвар, і гриб (без відвару) можна вживати в їжу. Але випадки отруєнь відвареним строчком звичайним, які спостерігалися за останні десятиріччя у різних країнах, навели на думку, що, крім гемолітичного токсину, гриб містить ще якусь термостійку отруту.

Щодо якості й кількості токсичних речовин, які містяться у строчку звичайному, існують різні думки. Більшість дослідників вважають, що цьому грибу властиві отрути (одну з них попередньо назвали гіромітрином), які за своєю дією нагаду­ють ті, що має мухомор зелений (бліда поганка), але природа цих токсинів до останнього часу оста­точно не з’ясована.

Симптоми отруєння строчком звичайним, які виникають через досить тривалий час, також на­гадують ті, що спричиняє мухомор зелений. За кілька годин після споживання гриба (2—6, а іноді й 24 години) з’являється біль у шлунку, головний біль, спрага, нудота, далі сильна блювота, зде­більшого понос (водянистий, з кров’ю та слизом), часто з’являються ціаноз і загальна слабість, яка поступово збільшується, іноді підвищується температура. У багатьох випадках через кілька днів хворий одужує, але при тяжкому отруєнні через один-два дні після споживання гриба з’являються голово кружіння, порушуються кровообіг і дихання, дуже збільшується, а потім атрофується печінка, розвивається жовтуха, втрачається свідомість і че­рез кілька днів (здебільшого 3—5) настає смерть.

Проте деякі дослідники вбачають причину тяж­ких отруєнь строчком звичайним у тому, що в їжу потрапляють не свіжі, а зіпсовані плодові тіла гриба, які не вдається відбракувати під час збору через властивий грибу темний колір шапки. У ста­рих плодових тілах відбувається розклад білків, утворюються птомаїни, які й діють, як дуже ток­сичні речовини. В деяких випадках при одночасно­му вживанні кількома особами їжі, виготовленої з строчка, отруєння (іноді смертельне) спостеріга­ється не у всіх. У висушених плодових тілах строчка звичайного через півроку отрута зникає, і їх можна безпечно їсти, в той час як отрути, які містить мухомор зелений, не змінюються и не зникають піс­ля висушування і тривалого зберігання. Вміст отрути у строчку звичайному несталий і нестійкий, він , неоднаковий у грибах, що зростають у різних країнах, у межах однієї країни в різноманітних умовах.

Несталу концентрацію отруйних речовин у деяких грибах, як і в деяких лікарських вищих рослинах, пов’язують з умовами їх зростання, часом збору тощо. Встановлено, що при зростанні на вологому, багатому на гумус місці строчок більш отруйний, ніж той, що росте на піщаному сухому ґрунті. У дуже вологі роки випадків отру­єння строчком звичайним трапляється більше, ніж у посушливі.

Відомі випадки, коли строчок звичайний вжи­вають навіть з відваром без будь-яких шкідливих наслідків. Відсутність одностайної думки про при­роду отруйних речовин у строчка звичайного ство­рила йому славу гриба-загадки.

При отруєнні строчками хворого необхідно госпіталізувати. Специфічні лікувальні засоби при цьому відсутні, але стан хворого дуже полегшують промивання шлунку і очищення кишечника (кліз­ма, проносне), особливо, якщо вдається це зро­бити відразу ж після вживання гриба.

Рано навесні одночасно з строчком звичай­ним у хвойних, мішаних та листяних лісах, у сте­пах, особливо цілинних, розвиваються зморшки, з яких у нас найбільш поширені їстівний (Morchella esculenta), конусоподібний (M. conica) та степовий (M. steppicola). Це умовно їстівні гриби, які можна вживати лише після відварювання, але без відвару. Зморшки містять гельвелову кис­лоту — гемолізин, який руйнується при відварю­ванні та висушуванні. Відварювати рекомендуєть­ся не цілі плодові тіла, а розрізані, після відва­рювання їх слід промити. При вживанні зморшків з відваром трапляються випадки тяжких отру­єнь. Симптоми отруєння розвиваються повільно і звичайно проявляються через кілька годин (від 8 до 48). Отрута уражує печінку, спричинює нер­вовий розлад, глибокий сон хворого чергується з приступами конвульсій. Через 2—3 дні звичайно настає одужання. Гемолізин особливо тяжко по­значається на стані здоров’я виснажених осіб та дітей. Але й цілком здоровим людям не радять їсти відварені зморшки кілька днів підряд через те, що незначні залишки гемолізину після відва­рювання гриба, нешкідливі при одноразовому вживанні, акумулюються в організмі людини при повторному вживанні і можуть спричинити отру­єння. При отруєнні зморшками та строчками відсут­ні специфічні лікувальні засоби.

В літературі описуються явища ідіосинкразії, тобто виняткової стійкості організму людини про­ти гемолітичного токсину. У випадку ідіосинкра­зії людина при споживанні зморшків з відваром не отруюється.

У кінці квітня — травні в усіх рослинних зонах України, в лісах, парках, полезахисних смугах, переважно під дубами, зрідка під липою, можна зустріти дуже отруйний гриб — іноцибе (плютка) Патуйяра (Inocybe patouillardi). Гриб цей містить отруту мускарин і при вживанні викликає тяжке, іноді смертельне отруєння.

Молоді білі плодові тіла гриба помилково приймають за печерицю. Іноцибе Патуйяра легко відрізняється від печериці відсутністю кільця на ніжці і бежевими пластинками. У печериці ж ніжка з кільцем, пластинки молодих плодових тіл рожеві, з віком — коричневі.

Крім іноцибе Патуйяра, у листяних і хвойних лісах усіх рослинних зон України від весни до пізньої осені розвиваються численні інші види роду іноцибе, значна кількість яких теж містить мускарин.

Наприкінці травня — на початку червня в сте­повій зоні України, переважно у цілинних степах, розвиваються, іноді у великій кількості, дуже отруйні гриби — мухомор степовий, або мухомор Вітадіні (Amanita vittadinii), та ентолома жовто- сиза (Entoloma sinuatum) у травні або на почат­ку червня в усіх рослинних зонах, у листяних і мішаних лісах, під дубами розвивається ентолома сіра отруйна (Е. rhodopolium). Ці гриби спричи­няють тяжке отруєння, яке звичайно через кілька днів (2—7) закінчується одужанням Проте, якщо гриб вживають особи виснажені, хворі або діти, в результаті отруєння може настати смерть. При­рода отрут, які містяться в цих грибах, не досліджена . Симптоми отруєння, що іноді з'являю­ться через 20—30 хвилин, а здебільшого через 2—3 години після споживання грибів, схожі на симптоми холери: різкі болі в животі, нудота, блювота, стійкий понос, велика спрага, надмір­ний піт, слабість, запаморочення. Такі ж симпто­ми з'являються при отруєнні деякими іншими отруйними грибами, які наводяться нижче, напри­клад рядовкою тигристою.

У літні, здебільшого посушливі місяці, отруйні шапкові гриби (як і їстівні) звичайно майже від­сутні. Найбільше отруйних грибів розвивається в осінній період—від серпні до жовтня, а в теплу затяжну осінь — до половини листопада.

Найнебезпечнішими серед отруйних грибів є ті, що містять отруту уповільненої дії. Симптоми отруєння з’являються через тривалий час, що ускладнює ефективну боротьбу з ними. Видовий склад таких грибів невеликий, до них належать смертельно отруйні мухомори: зелений, білий смердючий, білий та павутинних оранжево-черво­ний. Деякі з цих отруйних грибів поширені по всій Україні.

Мухомор зелений (Amanita phalloides) розвиває­ться наприкінці липня —у вересні, іноді і в жовт­ні в листяних та мішаних лісах під дубом, буком, ліщиною. У цю ж пору в хвойних лісах трапляє­ться смертельно отруйний мухомор білий смердю­чий (A. virosa), а в листяних — зрідка мухомор білий (A, verna).

Молоді плодові тіла згаданих трьох видів мухо­мора схожі на молоді плодові тіла печериць, дозрі­лі ж легко відрізняються від печериць наявністю піх­ви біля основи ніжки та білими пластинками. У пе­чериць піхва відсутня і пластинки у молодих плодових тіл рожевуваті або рожеві, у старих — коричневі.

Як уже зазначалося, ці гриби найбільш небез­печні з відомих отруйних. Вони містять отрути — аманітин, фаллін, фаллоїдин та ін. Особливо ток­сичним і руйнівним є аманітин. Аманітин та фаллоїдин діють надзвичайно сильно. Так, якщо хоч одне плодове тіло мухомора зеленого трапля­ється серед їстівних грибів, воно може спричини­ти смертельне отруєння кількох осіб. Аманітин (поліпептид) — отрута уповільненої дії, уражує пе­чінку, нирки, судини, викликає гіпоглікемію. Фал­лін — гемолітичний, не стійкий проти високої температури токсин, який руйнується при відва­рюванні гриба, фаллоїдин (складний гексапептид) порівняно з аманітином менш токсичний, але діє значно швидше, ніж аманітин. Обидва токсини розчинні у воді та в алкоголі. Токсичність аманітину та фаллоїдину не зникає і не зменшується при нагріванні, висушуванні та тривалому збе­ріганні гриба.

Симптоми отруєння згаданими грибами з'яв­ляються, як уже зазначалося, через тривалий час (від кількох годин до 1—2 діб), тобто тоді, коли у потерпілого здебільшого відбулися великі не­оборотні органічні зміни і на порятунок немає надії. При отруєнні спочатку з'являється різкий біль у шлунку, холодний піт, безперестанна блю­вота, сильний понос (водянисто-слизистий з кров’ю), далі настають невпинна невтоленна спра­га, нервовий розлад, судороги, параліч вазомотор­них центрів, різко послаблюється діяльність серця, свідомість зберігається до смерті, яка здебільшого настає через кілька (3—10) днів.

Отруєння цими видами мухомора подібне до отруєння фосфором або колхіцином. Воно спри­чинюється до жирового переродження печінки, нирок і до інших істотних патолого-анатомічних змін. При отруєнні мухомором зеленим, білим та білим смердючим необхідно госпіталізувати хво­рого. При отруєнні цими грибами протипоказаний алкоголь.

За літературними даними, фаллоїдин містять також деякі види роду гриби-зонтика, лепіота (Lеріоtа), наприклад гриб-зонтик цегляно-сіро-червоний (L. hеlvеоlа), який на Україні виявлено в Криму та Одеській області.

Останнім часом на Україні (в степовій зоні) виявлено ще один смертельно отруйний гриб, близький за зовнішнім виглядом та розмірами до гриба-зонтика цегляно-сіро-червоного,— гриб-зонтик коричнево-вишневий (L. brunneo-incarnata). За попередніми даними, гриб містить нітри­ли — ціанисті сполуки.

Надзвичайно небезпечним отруйним грибом в також павутинних оранжево-червоний отруй­ний (Cortinarius orellanus), який трапляється у вересні — жовтні у хвойних та листяних лісах зде­більшого Західного Полісся. Гриб викликає тяж­ке, часто смертельне отруєння. Протягом довгого часу його вважали їстівним і лише в останні десятиріччя стало відомо, шо він належить до дуже отруйних. Виявилося, що гриб містить отруту уповільненої дії, в зв’язку з чим симптоми отру­єння з’являються не відразу після вживання стра­ви з цих грибів, а через кілька (3—14) днів, і це позбавляє можливості своєчасно вжити заходів по боротьбі з отруєнням. Симптоми отруєння: головний біль, сильні болі в животі і в усьому тілі, сухість і печія в роті, невтоленна спрага, нудота, блювота, озноб, але без підвищення тем­ператури, тривалий запор. Іноді з’являється висип на тілі. У випадку тяжкого отруєння виникають судороги і втрата свідомості. Через 2—4 тижні настає смерть.

Природа отрути, яку містить павутинник оран­жево-червоний, ще не визначена. Специфічних лікувальних засобів боротьби з отруєнням цим грибом немає.

Особливої уваги як отруйні гриби заслугову­ють види родів плютка, іноцибе (Inocybe) та клітоцибе (Clitocybe), які іноді помилково збирають, приймаючи за печериці, підвищень, опеньок осін­ній справжній. Вживання їх призводить до тяж­ких, зрідка смертельних отруєнь.

З видів роду іноцибе найбільш отруйний іно­цибе Патуйяра (плютка Патуйяра), що розвиває­ться ранньої весни, та іноцибе волокнистий й інші, які зростають до пізньої осені.

Серед видів роду клітоцибе спричиняють от­руєння клітоцибе червонуватий (Clitocybe rivulosa), клітоцибе знебарвлений (С. dealbata), кліто­цибе восковий (С. cerussata), які зустрічаються у листяних і хвойних лісах, часто в дуже великій кількості. Отруйним є дуже рідкісний вид — клітоцибе оранжево-червоний (С. olaaria), який зростає на старих пеньках листяних дерев переважно на півдні України. Всі зазначені види клітоцибе, крім клітоцибе оранжево-червоного, мають приємні смак і запах.

Симптоми отруєння мускарином, що містить­ся в цих грибах, з'являються іноді вже через пів­години, здебільшого ж за 1—3 години після вжи­вання грибів. З них характерні такі: сильне зву­ження зіниць, почуття жару в голові, уповільнен­ня пульсу й дихання, зниження кров'яного тиску, підвищення секреторної діяльності (надмірні потіння, виділення з носа, слини, сліз), але свідо­мість зберігається.

Деякі види іноцибе містять дуже багато муска­рину, наприклад, у 20 разів більше, ніж мухомор червоний. Для людини смертельною дозою в 300- 500 мг мускарину. Отруйні всі види іноцибе та клітоцибе, які містять понад 2% мускарину. Так, іноцибе Патуйяра містить 6,4—8%, іноцибе волок­нистий — 5,3-6,4, іноцибе звичайний — 0,8—3,2, клі­тоцибе червонуватий — 5—6, мухомор червоний —0,1—0,28, мухомор пантерний — 0,1—0,2%. Невелику кількість мускарину містять чортів гриб, синяк — дубовик, сироїжка блювотна, ентолома жовтува­то-сиза та деякі види роду гебелома.

Смертельні дози мускарину містяться в такій кількості свіжих грибів: в 40—80 г іноцибе Па­туйяра, в 60-100 г іноцибе волокнистого, в 50-100 г клітоцибе червонуватого, в 3000—4000 г мухомора червоного і пантерного.

Отруєння, викликані іноцибе Патуйяра, відомі з середини минулого століття, проте й досі у різ­них країнах земної кулі трапляються випадки отру­єнь цим грибом.

Від серпня і до пізньої осені в листяних і хвойних лісах спостерігається часто у надзвичай­но великій кількості дуже отруйний мухомор пантерний (Amanita pantherina), а з кінця вересня — мухомор червоний (A. muscaria). Мухомора пантерного помилково приймають за мухомора сірого їстівного або за мухомора червоніючого. Отруєння цим грибом трапляються часто і бувають дуже тяжкими, іноді смертельними.

Мухомор пантерний відрізняється від мухо­морів сірого їстівного та червоніючого наявністю вузьких кільцеподібних складок на нижній частині ніжки, прирослою піхвою з вільним, відстаю­чим краєм, шапкою з рубчастим краєм і білими пластівцями, у мухомора сірого шапка з гладень­ким краєм, сірими пластівцями і зовсім при­рослою піхвою; у мухомора червоніючого м'якуш при розрізуванні на повітрі червоніє.

Мухомор червоний усі добре знають — на­стільки чітко він відрізняється від інших назем­них грибів яскравим забарвленням шапки, у зв’язку з цим отруєння, спричинені мухомором червоним, трапляються дуже рідко.

Мухомор пантерний і мухомор червоний міс­тять отрути мускарин і грибний атропін, який називають мікоатропіном. Ці отрути дуже впли­вають на центральну та периферичну нервову си­стему. Мускарин міститься в названих грибах у невеликій кількості, в зв’язку з чим має друго­рядне значення. Мікоатропін, або мускаридин, виявлено в обох грибах у великій кількості. При вживанні згаданих мухоморів через 0,5—3 години з’являються симптоми отруєння. Спочатку настає збудження, для якого характерний істеричний стан, гарячка, запаморочення, що іноді супрово­джується галюцинаціями. При цьому дуже роз­ширюються зіниці, порушуються зір і координація рухів, прискорюється дихання, зникає слина. По­тім настає параліч, втрата пам’яті, свідомості і лю­дина впадає в глибокий сон. При отруєнні цими грибами не буває ні блювоти, ні поносу.

Вміст мускарину та мускаридину й кількісне співвідношення їх бувають різними, що залежить від умов зростання гриба; іноді при аналізі пло­дових тіл мухомора червоного майже не виявляє­ться мускарину.

Одужує хворий звичайно за кілька днів. Про­те, якщо лікування не розпочали відразу після отруєння, може настати смерть.

Дуже поширений у всіх рослинних зонах Укра­їни в листяних і хвойних лісах небезпечний отруй­ний гриб опеньок сірчано-жовтий несправжній (Hypholoma fasciculare), який росте на старих пеньках від початку осені до зими. Опеньок сір­чано-жовтий іноді помилково приймають за опеньок осінній справжній, незважаючи на те, що ці гриби легко відрізняються за кольором шапок і пластинок. У опенька сірчано-жовтого шапка сірчано-жовта, гола, пластинки оливково-зелені, а у опенька справжнього шапка сірувато-кремова луската, пластинки білі або кремові. Опеньок сірчано-жовтий викликав тяжке, іноді смертельне (у дітей) отруєння.

Зрідка, переважно в західних областях України та в Криму, у листяних лісах у серпні — вересні росте рядовка тигриста (Tricholoma pardinum). Гриб призводить до тяжкого отруєння, яке зви­чайно закінчується одужанням, але іноді, переваж­но у дітей, буває смертельним. Симптоми отруєння та перебіг захворювання, викликаного цим гри­бом, такі ж, як і при отруєнні деякими видами ентоломи.

Дуже поширені в лісах усіх рослинних зон України такі отруйні гриби, як опеньок цегляно- червоний несправжній (Hypholoma sublateritium), що зростає на пеньках листяних дерев від верес­ня по жовтень, та гебелома клейка (Hebeloma crustuliniforme). При вживанні ці гриби спричи­няють більш або менш тяжкий шлунково-киш­ковий розлад, який швидко закінчується одужан­ням потерпілого.

Небезпечними отруйними грибами є два види печериці, що ростуть переважно у південних ра­йонах України та в Криму: темно-луската отруйна (Agaricus placomyces) та рудіюча отруйна (А. xanthodermus). Ці гриби призводять до більш-менш тяжкого шлунково-кишкового розладу, який за кілька днів закінчується одужанням.

Отруйні печериці легко відрізняються від їстів­них жовтим кольором м’якуша в нижній частині ніжки і неприємним запахом, який нагадує кар­болку. Плодове тіло печериці рудіючої, крім того, при дотику яскраво жовтіє, потім рудіє.

Отруйним є також дощовик несправжній (Scleroderma aurantium). Вживання його викликає шлунково-кишковий розлад, який швидко прохо­дить. Молоді плодові тіла дощовика несправж­нього зовні нагадують плодові тіла дощовика їстів­ного або дощовика шипастого, проте ці гриби легко відрізняються за кольором внутрішніх тка­нин (глеби), які у дощовика їстівного (молодого плодового тіла) ніби ватяні, білі, а у дощовика несправжнього — компактні, темні, з сітчастим візерунком.

Значний інтерес становлять такі добрі їстівні гриби, як гнойовики чорнильний, білий (Соргіnus atramentarius, С. comatus), молоді плодові тіла яких можна варити, смажити, тушкувати, але страви з них не можна вживати разом з алко­голем, через те що вони діють тоді як отруйні.

Отрута, властива їстівним гнойовикам, не розчи­няється ні у воді при виготовленні страв, ні у шлун­ку та кишках під час перетравлювання їжі, але розчиняється в алкоголі. Тому в результаті вжи­вання алкоголю разом з грибами отрута потрапляє в кров і через 1—2 години, а іноді и раніше з’яв­ляються ознаки отруєння, яке проходить дуже бурхливо.

Симптоми отруєння надзвичайно характерні, обличчя (крім кінчика носа та вух), а згодом і значна частина тіла стають фіолетово-червоними, частішає пульс, з’являються почуття жару, велика спрага, блювота, понос. За кілька годин потер­пілий одужує. Дуже важливим є те, що й на­ступного дня не можна вживати алкоголю, тому що настає рецидив отруєння з такими самими симптомами.

Серед трубчастих грибів отруйним є чортів гриб (Boletus satanas). Отрута, яку містить цей гриб, знищується лише при дуже тривалому вива­рюванні його.

Досить уважно треба ставитись до грибів, які вживають сирими у салатах або тушкують і смажать без попереднього відварювання; вони часто призводять до більш або менш тяжкого отру­єння. До них належать всі так звані умовно їстівні гриби. Це зморшки, про які вже згадувалося вище, синяк зернистоногий, деякі види сироїжки та хряща-молочника, печериця буріюча, мухомор чер­воніючий, свинуха тонка, рядовки фіолетова та жовто-червона, клітоцибе сірий. Отруйні речови­ни, властиві більшості цих грибів, не досліджені зовсім або визначені частково, але встановлено, що відварювання знешкоджує отруту. У деяких з них (рядовка фіолетова, мухомор червоніючий, зморшки) виявлено гемолізин, який при відва­рюванні переходить у розчин, в результаті чого плодові тіла знешкоджуються. Промиті після відварювання гриби можна смажити або тушкувати і безпечно вживати.

Слід зазначити, що існує дуже цікаве, але ще недостатньо з’ясоване явище ідіосинкразії до гри­бів. Полягає воно в тому, що в деяких випадках при вживанні їстівних грибів з’являються сим­птоми отруєння, у деяких — вживання відомих отруйних грибів не викликає отруєння. Так, при вживанні навіть таких цінних їстівних грибів, як печериця, білий гриб, рижик смачний, настає отруєння. При наявності у людини ідіосинкразії отруєння їстівними грибами виявляється у нетри­валому захворюванні. Симптомами отруєння є різ­кі болі в животі, блювота й понос, що іноді супроводжується сверблячим висипом. Здебіль­шого за кілька годин настає одужання.

Явища ідіосинкразії до певних їстівних гри­бів, а також стійкість проти отруйних можуть зумовлювати виникнення безпідставних випадко­вих відомостей про їстівність та отруйність цих видів грибів.

До отруєння, іноді навіть дуже тяжкого, мо­жуть спричинити й найкращі, найцінніші їстівні гриби, якщо вони вживаються несвіжими. У тка­нинах несвіжих, лежалих плодових тіл відбуває­ться розклад білків, у результаті чого утворюються токсичні речовини. Подібний процес відбуває­ться у несвіжому м’ясі та рибі. Отруєння може настати також при вживанні зіпсованих сушених та консервованих їстівних грибів, а також грибів, уражених та пошкоджених іншими грибами-пара­зитами та пліснявими.

Значну кількість грибів, які не містять отрут, все ж відносять до неїстівних через поганий смак, що не змінюється навіть при відварюванні. Це — гірчак, боровик неїстівний, лускач, боровик пурпуровоспоровий, лисичка несправжня та деякі інші.